Свій родовід Державна металургійна академія України веде з 1899 року, коли було засновано Катеринославське вище гірниче училище навчальний заклад з підготовки інженерів для півдня Росії. Після Петербурзького гірничого училища КВГУ було другим вищим навчальним закладом Росії гірничозаводського профілю, який забезпечував інженерними кадрами в основному гірничодобувну та металургійну промисловості України, наукові, проектні та навчальні заклади. На початку своєї діяльності це був єдиний вищий навчальний заклад досить великого регіону Катеринославської губернії, і тому училище дуже впливало на розвиток вищої освіти, науки та культури краю.

Перші запити з боку громадських, урядових установ та преси про необхідність відкриття вищого гірничозаводського навчального закладу на півдні Росії відносяться до 1896 року. У тому ж році Катеринославське міське громадське самоврядування порушує клопотання про відкриття вищого навчального закладу. 17 квітня 1896 року Катеринославська міська дума одноголосно вирішила: "... порушити клопотання про заснування Вищого гірничого навчального закладу у Катеринославі, асигнувавши для цієї мети 200000 крб. та відвести безоплатно ділянку міської землі."

Це клопотання було представлене у тому ж році до вищих урядових інстанцій. З'їзд гірничопромисловців півдня Росії також висловився за відкриття Вищого гірничого навчального закладу у Катеринославі, місті, яке розташоване у центрі гірничодобувної та металургійної промисловості.

Для керівництва усіма роботами по створенню училища у 1898 р. був утворений "Комітет для збору пожертвувань та устрою будівель КВГУ" під головуванням катеринославського губернатора. У січні 1899 р. було вирішено надати училищу приміщення у Потьомкінському палаці (зараз Палац культури студентів) на перші два навчальні роки. Відкриття училища відбулося 30 вересня (13 жовтня) 1899р.

У 1912 р., після перетворення училища у Гірничий інститут, заводське відділення стало називатися металургійним. У 20-ті роки інститут почав швидко зростати. До нього влилися механічне та електротехнічне відділення ліквідованого політехнічного інституту. Внаслідок цього металургійне відділення було реорганізоване у механіко-металургійний факультет, який незабаром розділили на два факультети: металургійний та гірничозаводської механіки. Металургійний факультет мав два відділення: металургійне та хіміко-технологічне. Факультет гірничозаводської механіки також мав відділення: заводське та рудниче.

Рішенням уряду у 1930р. металургійний факультет та факультет гірничозаводської механіки були виділені у самостійний Дніпропетровський металургійний інститут, якому у 1931 р. був переданий Північно - Кавказький металургійний інститут, що знаходився тоді у Новочеркаську. У тому ж році в інституті було організоване вечірнє відділення внаслідок приєднання вечірнього металургійного інституту.

На 1941 р. інститут мав два великих навчальних корпуси, кілька малих корпусів, напівзаводську прокатну лабораторію, малу дослідну доменну піч на заводі металургійного устаткування, потужні лабораторії електрометалургії, металургійних печей, загальної, аналітичної та фізичної хімії, металургії чавуну, металургії сталі, ливарної справи, металознавства, термообробки - усього 22 лабораторії та кабінети, при інституті існували великі ливарно - механічні майстерні. В інституті навчалося на той час близько 1400 студентів. Коли розпочалася Велика Вітчизняна війна, інститут було евакуйовано до Магнітогорська. Було вивезено найбільш цінне лабораторне та виробниче устаткування, архіви наукових робіт, особових справ та звітів. Викладачі інституту включилися у роботу Магнітогорського гірничо-металургійного інституту, Сибірського металургійного, Уральського індустріального інститутів, а також інших інститутів та промислових установ Уралу та Сибіру.

У 1943 р. інститут поновив свою діяльність у Дніпропетровську. Були реевакуйовані викладачі та наукові співробітники, повернено частину обладнання та архів. За короткий період інститут відбудував два корпуси, три житлових будинки, студентські гуртожитки, усі лабораторії, які існували до війни. Були створені нові факультети (гірничорудний, транспортний, хіміко-технологічний), нові кафедри та лабораторії.

У 1949 році за досягнуті успіхи у підготовці інженерно-технічних кадрів та у зв'язку із п'ятдесятиріччям з дня заснування, Дніпропетровський металургійний інститут (ДМетI) було нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.

Як базовий навчальний заклад, ДМетІ започатковує роботу своїх підрозділів у промислових центрах Придніпров'я. В 1960 році починає працювати Запорізький вечірній факультет, який у 1966 р. був перетворений у філіал, в 1976 р. відокремився як Запорізький індустріальний інститут (тепер - Запорізька інженерна академія України). В 1960 р. було створено Нікопольський загально - технічний факультет, а в 1962 - Криворізький вечірній факультет, на базі якого зараз діє Криворізький навчально - виробничий комплекс. У складі комплексу також комбінат "Криворіжсталь" та кілька технікумів і професійно-технічних училищ Кривого Рогу.

У післявоєнні роки набуває розмаху і сили діяльність наукових шкіл ДМетІ, фундамент яких був закладений ще в першій половині століття М.О. Павловим, Л.В. Писаржевським, М.М. Доброхотовим, В.М. Маковським, К.Є. Реріхом, В.М. Свечніковим і іншими видатними вченими. В 1976 році науково-дослідний сектор ДМетІ перетворюється у науково-дослідну частину (НДЧ). Вона охоплює дві проблемні і 18 галузевих дослідницьких лабораторій, проектно-дослідницькі бюро, студентське наукове товариство, численні дослідницькі групи кафедр.

Як і в справі розвитку вищої технічної освіти в регіоні, ДМетІ невпинно посилює свій вплив на розвиток науки в Придніпров'ї. Провідні вчені ДМетІ академіки З.І. Некрасов, О.П. Чекмарьов, К.Ф. Стародубов, К.П. Бунін, С.М. Кожевніков очолили головні відділи в дослідницькому Інституті чорної металургії Академії Наук України, який став працювати в Дніпропетровську в 1952 р. Вихованці ДМетІ складають основу науково-інженерного корпусу Трубного інституту, Державного інституту по проектуванню металургійних заводів (ДІПРОМЕЗ), інших численних проектно-дослідницьких установ та організацій. Наші випускники, яких традиційно відрізняє добра професійна підготовка, поповнюють промислові підприємства Придніпров'я і України в цілому.

В 70-80 роки ДМетІ виступає з цілим рядом новацій, націлених на вдосконалення навчального процесу і підвищення якості підготовки спеціалістів. Серед них: система міжсесійного контролю знань і самостійної навчальної роботи студентів, комплексне міжфакультетське і міжвузівське дипломне проектування, введення іноваційних курсів "Основи технічної творчості", розробка та використання активних методів навчання, та інше. Ці заходи одержали схвалення у Міністерстві освіти і були рекомендовані до розповсюдження у інших технічних ВЗО республіки.

В 1993 році урядовою постановою нашому навчальному закладу був визначений найвищій IV рівень акредитації, а у 1999 році Указом Президента України наданий статус Національної Металургійної Академії України (НМетАУ). Поряд з талановитими вченими і обдарованими педагогами великий внесок у розвиток ДМетІ-НМетАУ зробили: заслужений працівник вищої школи професор М.Х. Ісаєнко, який очолював інститут з 1937 до 1970 року, член-кореспондент НАНУ професор Г.Г. Єфіменко, який був ректором з 1970 по 1973 рік. З 1974 по 2001 рік академію очолював академік НАНУ, професор Юрій Миколайович Таран-Жовнір. З 2001 року ректором є член-кореспондент НАНУ, доктор технічних наук, професор Величко Олександр Григорович.